Текст було прислано редакції Товаришки нашою читачкою. Публікується без правок і анонімно (на прохання авторки).
Неділя, ранок. Прокидаюся від будильника, намагаюся швидче його вимкнути, щоб не розбудити партнера (А). Склянка води, 10 хвилин я вже одягнена і готова бігти додому, вирішувати справи, на які забила вчора ввечері, щоб якось розслабитись. Тихенько відчиняю двері і тут чую: “Dear, don`t want to stay for a breakfast?”. В голові: “Яка я тобі люба? Ти знаєш мене декілька днів. Може просто не можеш вимовити моє ім’я? Хм, як і я – твоє, власне…”. Але відповідаю: “Sorry, have a lot to do…sleep, it is so early”. Чую приємне “Chao, bella”, посміхаюсь у відповідь, тікаю.
Трамвай, прогулянка по ранковому місту, рідна кімната, фейсбук. Писати йому (П) чи не писати, тому, хто називає тебе любою, по-справжньому, тому, кого не бачиш постійно, бо склала своє життя інакшим чином, а раптом він не в настрої і це його засмутить? Ні, домовленість є домовленість, напишу, це ж був всього секс на одну ніч, який аж ніяк не порівняти із тим, що відбуваєтся між мною та П., якщо ми поруч. Розмова радує: ніхто не ображається, радію від відчуття свободи, поваги і розуміння.
Вечір цього ж дня. Повідомлення: “Wanna meet tonight?” Хм, не очікувала, тому взагалі не знаю, що робити. Біжу до нього, до того, хто вислухає, нагодує, обійме (С). Вивалюю усі події останніх днів перед ним, чую: “Hm, you had fun…” Так, весело було, але тепер не уявляю, чи варто з ним проводити час, бо не хочу стосунків, але він настільки сексуально привабливий…гррр. Чую: “Just say it to him, be honest!!” Відповідь розбиває мене на шматочки, не через те, що мені може бути соромно перед С., а просто через те, що тільки вчора читала йому лекції про поліамурність, а тепер заперечую усі ідеї своєю поведінкою. Так, він правий, але сказати – не зробити. Як бути чесною? А раптом йому (А) не сподобається, що я лише хочу з ним спати, але не представляти друзям, обговорювати його дисертацію та постити фотки у фб?
Вечір наступного дня, вечірка, трава, ми з нею (Х) вдвох на балконі, говоримо про політику, мистецтво, цілуємось. “We will forget about it tomorrow” – натякає мені вона, бо не готова афішувати свою бісексуальність. “We will, don`t worry…” Звичайно я не забуду, але нікому не скажу про це, ні в якому разі, а ще я знаю, що далі це не піде, бо її грань проходить саме на поцілунках і обіймах, а я її поважаю і готова стримуватись.
Від кожного з них, А, Х, С, П, я отримую щось особливе, кожен – рідний в тій чи іншій мірі, але останнім часом трахаюсь лише з одним. Стосунки – це далеко не лише секс, це близкість, це чесніть, відповідальність і стримування сексуального бажання. А якщо це лише секс – не варто подавати надії партнеру, а проговорювати це. І не важливо чи це поліамурні, чи традиційні стосунки, гетеросексуальні чи гомосексуальні… Це робота, в якій будеш робити помилки, робота, в якій треба прилаштовуватися до кожного із партнерів(ок), бо кожна людина – особлива. Здавалося б очевидні речі, але так важко практикувати ці ідеали, тому і дозволяю копирсатись в своїй білизні, щоб ви не відчували себе наодинці із тим, що часом робите людям боляче, а вони – роблять боляче вам, наодинці із патріархальним цінностями, носії, яких будуть засуджувати кожен ваш крок і фразу.