Ксенія Чубук, журналістка, феміністка, громадська активістка
Чайлдфрі є людиною, яка добровільно відмовляється мати дітей. Здавалося б, така позиція нікому не шкодить, не є агресивною ідеологією чи деструктивним культом. Таку жінку ніяк не виділиш у натовпі. Така жінка може приховувати свою позицію через страх бути незрозумілою батьками, партнером або партнеркою, оточенням або колегами. Не будемо забувати, що в умовах патріархального суспільства ми спостерігаємо таке явище як репродуктивний примус, який виявляється у тому, що оточення жінки починає моральний тиск з приводу того, що жінці треба народжувати.Відкрито визнати, що я чайлдфрі для мене стало можливим у віці 20 років. Мої батьки були лояльними до мого вибору, чого не можна сказати про оточуюче середовище. Зараз мені 26 й я можу підсумувати свій досвід життя як відкрита чайлдфрі-жінка й класифікувати форми репродуктивного насилля щодо добровільно бездітних жінок:
Умовляння: “Тільки народи, а ми (батьки/чоловік зі свекрухою, e.t.c.) — виростимо”. Тут на жінку, що таки зважиться народити попри небажання чекатиме сюрприз. Рідні під “виростимо” можуть мати на увазі побавитися з дитиною годинку на місяць. Ось такий дисонанс між реальністю та словами.
Підколювання-жарти: “Ти що як пустоцвіт, лишишся одна з табуном кішок”. Такий тиск, тим паче постійний, може вплинути на жінок, які дуже залежні від думки партнера чи батьків. якій, можливо, може бути виміщена невдоволеність матері через зіпсовану юність або молодість.
Так звані “серйозні розмови”: “Ти ж розумієш, що природне призначення жінки — народжувати дітей та піклуватися про них?”. Жінка може народжувати, а може й ні. Це не її призначення, а її власний вибір. Жінка може бути підкорювачкою гір, балериною чи вченою, яка присвятить життя професії чи мистецтву. Й вона має на це повне право.
“Позитивний” приклад”: “Он у Маші вже двоє дітей, а у тебе жодної дитини”. Те, що Марія обрала материнство не робить її кращою. Жінка з нулем дітей й небажанням їх мати є такою самою жінкою з аналогічними правами а особливо — правом на перебування у психологічному комфорті серед рідних.
Приниження соціальних та матеріальних досягнень жінки через призму небажання мати дітей: “То й що, що ти директорка підприємства, маєш великий дім та машину. Без дітей ти ніхто, недожінка”. Жінкою жінку робить точно не наявність дітей. Від відсутності дітей досягнення не можуть бути гіршими чи менш значущими.
Маркування жінки як хворої тілесно чи психічно: “Ти видумуєш оте чайлдфрі, ти просто не можеш народити/ти неадекватна особа!”. Чайлдфрі є людиною, яка добровільно відмовляється мати дітей, а не через якісь обставини, що пов’язані зі станом здоров’я. Жінки, що не мають можливості мати дітей, але відкрито бажають материнства звуться чайлдлесс. На таку агресію можна відповідати тим, що агресор не є фаховим терапевтом чи психіатром, щоб давати такі оцінки. А стан здоров’я жінка буде обговорювати лише з тим, з ким забажає або звернеться до фахового спеціаліста.
Мотивація часом: “От досидишся до 35 (40, 45…) років й не зможеш тоді народити й пошкодуєш!”. За народження чи не народження дитини відповідальна тільки сама жінка й їй вирішувати, як їй користуватися її репродуктивними органами.
Важливо говорити про стигматизацію, щоб підтримати жінок, що недавно визнали себе чайлдфрі або ті, що бояться соціального засудження. Ви зможете. Ви праві й ніхто не має права Вас перевиховувати.