Стигматизація чайлдфрі-жінок у сучасному українському суспільстві

Ксенія Чубук, журналістка, феміністка, громадська активістка

35d457426d94b686a1652191392635c6Чайлдфрі є людиною, яка добровільно відмовляється мати дітей. Здавалося б, така позиція нікому не шкодить, не є агресивною ідеологією чи деструктивним культом. Таку жінку ніяк не виділиш у натовпі. Така жінка може приховувати свою позицію через страх бути незрозумілою батьками, партнером або партнеркою, оточенням або колегами. Не будемо забувати, що в умовах патріархального суспільства ми спостерігаємо таке явище як репродуктивний примус, який виявляється у тому, що оточення жінки починає моральний тиск з приводу того, що жінці треба народжувати.Відкрито визнати, що я чайлдфрі для мене стало можливим у віці 20 років. Мої батьки були лояльними до мого вибору, чого не можна сказати про оточуюче середовище. Зараз мені 26 й я можу підсумувати свій досвід життя як відкрита чайлдфрі-жінка й класифікувати форми репродуктивного насилля щодо добровільно бездітних жінок:

Умовляння: “Тільки народи, а ми (батьки/чоловік зі свекрухою, e.t.c.) — виростимо”. Тут на жінку, що таки зважиться народити попри небажання чекатиме сюрприз. Рідні під “виростимо” можуть мати на увазі побавитися з дитиною годинку на місяць. Ось такий дисонанс між реальністю та словами.

Підколювання-жарти: “Ти що як пустоцвіт, лишишся одна з табуном кішок”. Такий тиск, тим паче постійний, може вплинути на жінок, які дуже залежні від думки партнера чи батьків. якій, можливо, може бути виміщена невдоволеність матері через зіпсовану юність або молодість.

Так звані “серйозні розмови”: “Ти ж розумієш, що природне призначення жінки — народжувати дітей та піклуватися про них?”. Жінка може народжувати, а може й ні. Це не її призначення, а її власний вибір. Жінка може бути підкорювачкою гір, балериною чи вченою, яка присвятить життя професії чи мистецтву. Й вона має на це повне право.

“Позитивний” приклад”: “Он у Маші вже двоє дітей, а у тебе жодної дитини”. Те, що Марія обрала материнство не робить її кращою. Жінка з нулем дітей й небажанням їх мати є такою самою жінкою з аналогічними правами а особливо — правом на перебування у психологічному комфорті серед рідних.

Приниження соціальних та матеріальних досягнень жінки через призму небажання мати дітей: “То й що, що ти директорка підприємства, маєш великий дім та машину. Без дітей ти ніхто, недожінка”. Жінкою жінку робить точно не наявність дітей. Від відсутності дітей досягнення не можуть бути гіршими чи менш значущими.

Маркування жінки як хворої тілесно чи психічно: “Ти видумуєш оте чайлдфрі, ти просто не можеш народити/ти неадекватна особа!”. Чайлдфрі є людиною, яка добровільно відмовляється мати дітей, а не через якісь обставини, що пов’язані зі станом здоров’я. Жінки, що не мають можливості мати дітей, але відкрито бажають материнства звуться чайлдлесс. На таку агресію можна відповідати тим, що агресор не є фаховим терапевтом чи психіатром, щоб давати такі оцінки. А стан здоров’я жінка буде обговорювати лише з тим, з ким забажає або звернеться до фахового спеціаліста.

Мотивація часом: “От досидишся до 35 (40, 45…) років й не зможеш тоді народити й пошкодуєш!”. За народження чи не народження дитини відповідальна тільки сама жінка й їй вирішувати, як їй користуватися її репродуктивними органами.

Важливо говорити про стигматизацію, щоб підтримати жінок, що недавно визнали себе чайлдфрі або ті, що бояться соціального засудження. Ви зможете. Ви праві й ніхто не має права Вас перевиховувати.

Posted in Статті | Tagged | Leave a comment

Вернём себе дорогу

О женском автостопе написано уже немало: например, на сайте http://two-hitchhikers.ru в 2014 году выложена подборка книг и статей на эту тему 1. Тем не менее, многие жители бывшего СССР транслируют предрассудки об этом способе передвижения.

«Женский? Одиночный? Автостоп? В России? — пишет комментатор на irk.ru. — Не смешите, у нас такие расстояния и нравы, что про безопасность можно не заикаться… В Европе хорошо, там кругом камеры, патрульные, которые пытаются разобраться в чем-то непонятном, а не игнорировать, как у нас, в конце-концов там и расстояния между населенными пунктами не такие большие, диких мест почти нет… Я хоть и парень, но автостопом тоже не рискну ехать дальше области, а на машине — пожалуйста» 2.

Недавно проблемой автостопа озаботилась группа русскоязычных TERF, известных трансфобией, попытками демонизировать феминистский оффлайн-активизм и резкими высказываниями об интерсекционалистках 3. Continue reading

Posted in Статті | Tagged , | Leave a comment

«Трансгендеризм» как новый сионский протокол: немного о TERF

Недавно я услышала в автобусе объявление, приуроченное бог знает к чему – вроде бы, до Восьмого марта далеко: «Дорогие девушки! Помните, что вы не только украшение дороги, но и отвечаете за ситуацию на ней. Будьте внимательны за рулём. Ваша госавтоинспекция». И это в области, где, согласно статистике, около 70% ДТП происходит по вине мужчин и где мне за семь лет не пришлось увидеть ни одной аварии с участием женщин.

Что мне напомнила эта ситуация? Я, увлекающаяся фитнесом с самой ранней юности, не встречала в раздевалках ни одной транс*женщины, но последнее время то и дело слышу от транс-эксклюзивных феминисток, что MTF оккупируют спортзалы, чтобы насиловать всё живое. Налицо перекладывание вины с привилегированной группы на миноритарную: в первом случае – на женщин, во втором – на транс*людей.

Одна известная в узких кругах русскоязычная TERF-группа состоит, в основном, из эмигранток, не имеющих образования в области гендерных исследований, но претендует на «академический феминизм» (при этом часть «академической терминологии» почему-то составляют мизогинные оскорбления вроде «длясебяка-самовыражака» и «сасайка»). Очевидно, что осуществляемая данной группой трансфобная пропаганда рассчитана на далёких от реального академического дискурса женщин, не имеющих ресурсов для расширения кругозора в области ГИ. Исследовательницы воспринимают сетевое сообщество TERF как маргинальное пространство либо не знают о нём вовсе, поэтому не анализируют их тексты. Но, к сожалению, сообщество приобретает популярность, «помогая» юным девушкам каскадировать агрессию в адрес других миноритариев. Continue reading

Posted in Статті | Tagged | Leave a comment

Стоунволл, Майдан и другие звери

После мировой премьеры фильма о борьбе ЛГБТ-людей США за свои права мы (украинская и российская бисексуалки, Анна Гриценко и Анна Керман соответственно) решили поговорить о… допустим, о революции. О народном, если угодно, бунте. И вот что из этого вышло. Continue reading

Posted in Статті | Tagged , | Leave a comment

Генетичний матеріал понад усе

ecoПевно, для багатьох не секрет, що ми живемо в суспільстві обов’язкових гетеросексуальності та батьківства, в суспільстві, де ролі, моделі поведінки і життєві цілі людей чітко прописані та контролюються. Будь-які відхилення від цих «норм» засуджуються чи навіть караються різними способами.

Представники та представниці ЛГБТ спільноти так чи інакше не вписуються в домінуюче розуміння норми, намагаються вбудуватися в певну систему цінностей чи підважують існуючий порядок.

Спілкуючись з гомофобами різного штибу, але з якими розмова все ж відбувається, в певний момент стикаєшся за аргументом, що у гомосексуальних людей не буває дітей. Не зважаючи на те, що існує багато життєвих ситуацій, в яких людина може стати батьком/матір’ю, як ось, наприклад, всиновлення/вдочеріння, під батьківством/материнством, за замовчуванням, мається на увазі біологічний шлях передачі генетичного матеріалу.

Наявність дитини, як і сталих, моногамних стосунків, є неабияким нормалізуючим фактором для представників/представниць ЛГБТ спільноти. Можна зрозуміти бажання мати своїх, кровних дітей, це бажання, як і багато іншого, давно конструюється і вже є невід’ємними складовими соціальної людини.

Певно, саме ідея генетично спільної дитини в одностатевому партнерстві підштовхнула вчених досліджувати і шукати шляхи досягнення бажаного. Навіть є якісь досягнення і за 5-7 років прогнозують можливість зі звичайних клітин створювати яйцеклітини і сперматозоїди.

Можна припустити, що етичність цієї процедури мало відрізнається від екстракорпорального запліднення.

Чи може це стати альтернативою законодавчо недоступному опікунству? Навряд. Ця процедура, як і екстракорпоральне запліднення, певно, буде дорогою, якщо не в рази дорожчою і недоступною для більшості охочих.

Дивує і турбує не це, а те, що бажання мати дитину зі своїм, батьківським/материнським генетичним матеріалом аж ніяк не сприяє деконструкції патріархального гетерономативного режиму, підтримуваного ідеєю, що саме генетика формує особистість людини, владного режиму через який ЛГБТ люди залишаються за межею повноцінності.

Я захоплююсь науковими досягненнями. Але мені видається егоїстичним та ксенофобним переконання, що свій власний генетичний матеріал є принципово краще генетичного матеріалу інших людей. Краще поборотися за можливіть опікунства без прив’язки до статі, гендеру, сексуальної орієнтації чи сімейного стану опікуна/опікунки.

Максим Рачковський

Posted in Статті | Tagged , | Leave a comment

Долгий путь к феминизму

Ещё лет семь назад у меня искреннее недоумение вызывал один факт: почему в мужских журналах довольно часто встречаются статьи о великих учёных, изобретателях, путешественниках и общественных деятелях, а в женских — преимущественно советы о том, как одеться чтобы учёному-изобретателю-путешественнику было не стыдно с тобой “выйти в люди”? Continue reading

Posted in Статті | Tagged | Leave a comment

Развитие бисексуальной идентичности: перспективы, схожести, контрасты

Часть процесса биопсихологического развития – развитие множества пересекающихся личных и общностных идентичностей. Эти идентичности различаются по степени предрасположенности и социальной приемлемости и следуют некоторым приблизительно предсказуемым траекториям. Для индивидов в маргинализированных группах эти идентичности наиболее предрасположены тогда, когда их поддерживают и личный опыт индивида, и нарративы культуры, в которую они вложены. Раст описывает идентичность как “связь между индивидом и социальным миром” (2009, с.227). Стадиальная теория Эриксона о развитии человека рассматривает развитие как серию кризисов, которые предстоит разрешить либо своевременно в соответствующем возрасте, либо позже, и ключевой подростковый кризис – идентичность против ролевой путаницы (Broderick & Blewitt, 2014, с.12). Сексуальная ориентация как идентичность – относительно новая концепция в изучении развития, так как до недавнего времени все сексуальные ориентации, отличные от гетеросексуальной, или вымарывались, или патологизировались. В частности, бисексуальность патологизировали гетероцентрические модели психосексуального развития, такие как фрейдистский психоаналитический подход, считающий бисексуальность незрелым состоянием, еще даже более проблематичным, чем гомосексуальность, которую эти теории только неохотно приняли как часть спектра нормальности (Rapoport, 2009). Continue reading

Posted in Переклади | Tagged | Leave a comment

Нумо, поліамурні: поради для поліамурних людей, як відкритись своїм моногамним партнерам

Отже, ви зрозуміли, що ви поліамурні. Це чудово!

Але зараз ви перебуваєте також і в моногамних стосунках. Йой.

Якщо ви поліамурні і перебуваєте в моногамному партнерстві, вас можуть спіткати певні складнощі – але налагодити такі стосунки не тільки можливо, можна також зробити їх більш здоровими та повноцінними! Continue reading

Posted in Переклади | Tagged | Leave a comment

Эмоциональное крепостное право

venecianov«Первой подойти к парню? Для этого белый танец есть, а всё остальное время мышеловка не бегает за мышью. Ты хочешь, как проститутка, на них вешаться, что ли?» Нас было немного, и мы думали, что к 2015 году народ заговорит по-другому. Он не заговорил.

На филфаке мы смеялись над основной проблемой гончаровского «Обрыва»: двадцатилетняя девица не может решить, переспать ей с парнем или нет. Тоже мне глобальные трудности, ещё бы развезли на пятьсот страниц, с какого края разбивать яйцо — не мужская классика, а любовный роман серийного производства. На самом деле эта история — о двойном угнетении: женщина не должна ни выбирать партнёра, поскольку инициатива закреплена за мужчиной, ни соглашаться на внебрачный секс, когда мужчина всё-таки завоевал её симпатию. Continue reading

Posted in Статті | Tagged | Leave a comment

“Мы не обсуждаем вариант, при котором Марш Равенства не состоится”

pride- Хоть наше мероприятие и называется КиевПрайд, но я как харьковчанка лоббировала участие активистов из регионов, – рассказывает журналисткам на медиа-ланче Анна Шарыгина, директорка Международного ЛГБТ-форума КиевПрайд 2015.

Из регионов участвовать в ежегодном форуме ЛГБТ-сообщества приедет около шестидесяти активистов, а в центральном мероприятии прайд-недели – Марше Равенства – организаторки также ожидают участие делегаций из Европарламента и бундестага и лично мэра Мюнхена. Continue reading

Posted in Статті | Tagged , , , | Leave a comment