Чотири речі, яких феміністки можуть навчитися у сапатистів

DSC_1166-1024x687

Вівторок цього тижня (30 грудня – 5 січня – прим. ред.) був знаменний двадцятою річницею повстання сапатистів  у Сан Крістобаль де лас Касас, у Мексиці, короткого епізоду з довгої історії боротьби за права корінного населення. Сапатисти, відомі також як Сапатистська Армія Національного Визволення, САНВ (EZLN) — рух місцевого населення проти негативних наслідків неолібералізму, зокрема приватизації земель та інших природних ресурсів.

Рух став публічним першого січня 1994 року, у день, коли вступив у силу Північноамериканський договір про вільну торгівлю (North American Free Trade Agreement, далі — NAFTA). САНВ розуміла, що  NAFTA збільшить нерівність між бідними та багатими і продовжить спрямовувати ресурси Чіапасу (рідного штату сапатистів) з рук простих чіапасців до рук тих, хто має владу та гроші. Отже, двадцять років тому активісти САНВ захопили містечка Чіапасу, звільняючи в’язнів та спалюючи будівлі поліції й армії. Цими діями САНВ привернула увагу вього світу до становища місцевих мешканців та окреслила небезпечні наслідки глобалізації для всіх, залишених на маргінесі світу.

У своїй тривалій боротьбі САНВ робила серйозні спроби підвищити рівень свідомості щодо статусу місцевих жінок. У 1994 році Команданта Рамона, одна з найвідоміших лідерок руху, створила “Революційний закон щодо жінок”, який САНВ запровадила, проголосувавши за нього. Відповідно до закону, жінки повинні мати абсолютну повноту репродуктивних прав, рівні з чоловіками права на політичну участь, рівну зарплату, рівний доступ до освіти та свободу від домашнього насильства. Того ж року рух висунув список із 34 вимог до мексиканської влади, одна з яких окреслювала ряд дій, що мали забезпечити жіночий добробут. На жаль, із часу перших публічних дій рух стояв радше на оборонних позиціях, захищаючись від усе сильнішого тиску мексиканської влади. Проте боротьба сапатистів триває і досі актуальна, навіть якщо не така активна. Ось кілька речей, яких ми можемо навчитись у сапатистського руху.

1) Інший світ можливий

Дивилячись на суспільство, у якому вони жили, сапатисти вирішили, що воно не працює на них, і почали жити в новий спосіб. Зараз вони утримують кілька автономних спільнот під власним урядуванням, із власними незалежними школами. Як пише Густаво Естева на Upside Down World:

“Вони, власне кажучи, живуть за межами логіки держави та ринку, за межами капіталу та в рамках нової соціальної матерії. Це, звісно, не означає, що вони уникли капіталістичної соціальної матерії, яка окутала Мексику та й увесь світ, і для розплутування якої (як, зрештою, і написано у Шостій Декларації Лакандонської Сельви) необхідно зіткати соціальну та політичну матерію зовсім іншого ґатунку.

Яке це має значення для фемінізму? Якщо ми можемо уявити світ, де патріархат, гомофобія, трансфобія, расизм, класова нерівність і тому подібне зникли — значить, такий світ може існувати. І ми дістанемось туди.

2) Ти не мусиш бути привілейованим, популярним чи мати владу для того, щоби змінити світ. Справжні зміни завжди піднімаються знизу догори.

Сапатистський рух почався з дій найбільш упосліджених у світі людей: корінного населення, яке мешкає в найбіднішому штаті Мексики. Люди мали надзвичайно обмежений доступ до державної освіти, медичного забезпечення та володіння землею, однак їхні дії справили довготривалий вплив на весь світ. Естева підкреслює значення цього впливу в такому уривку:

“По всьому світу ми можемо спостерігати вчинки, зміни й акти мобілізації, які, здається, надихалися сапатистами. Щоби знайти політичну ініціативу з подібими глобальними наслідками, слід помандрувати далеко назад в історію. Як помітили самі сапатисти, те, що сьогодні виглядає сапатистським, поширюєься як сапатизм, використовує сапатистську риторику та з’являється як форма сапатизму, більше не перебуває в руках сапатистів.”

3) Ми повинні боротись із системами гноблення навіть усередині наших власних рухів за соціальну справедливість.

Як ми вже згадували раніше, САНВ — рух із феміністським ухилом, який продемонстрував, що є абсолютно свідомим, коли доходить до питання прав жінок. Сапатисти зробили кілька вагомих кроків для забезпечення гендерної рівності поміж своїми членами та членкинями. Якщо ви будете йти по Овентік, одному із автономних округів у Чіапасі, ви помітите багато настінних малюнків, на яких жінки працюють пліч-о-пліч із чоловіками. Звісно, САНВ далека від досконалості, і гендерна рівність — завжди процес. Усередині будь-якого руху, визнаючи його успіхи на шляху до справедливості, ми, тим не менше, повинні продовжувати підштовхувати один одного вперед.

4) Дорога до справедливості довга

Сапатисти початково сформувались у відповідь на створння  NAFTA. САНВ діє вже 20 років, а NAFTA такий же сильний, як і раніше. Корінне населення багато страждало за свою справу і продовжуватиме страждати. Проте це не означає, що боротьба того не варта. Те саме можна сказати про інші рухи за справедливість, у яких ми повинні відзначати маленькі перемоги на дорозі до успіху. Проте двадцять років опору місцевого населення, без сумніву, є великою перемогою, і її треба святкувати.

“У комітеті ми сперечались усе пообіддя. Ми шукали слова у мові, щоби сказати “капітуляція”, і не знайшли його. Воно не має відповідників у цецильській чи цельтальській мовах. Ніхто не може пригадати такого слова і на тохолабальській чи чольській. У їхніх справжніх мовах не існує капітуляції”. Субкоманданте Маркос.

Feministing

This entry was posted in Переклади and tagged , . Bookmark the permalink.

Leave a Reply