Товаришка

Выбор редакции: подборка лучшей феминистской музыки на любой вкус.

1. John Lennon – Woman is the Nigger of the World

Continue reading “Десять феминистских песен”

Це щось більше, аніж можливість для білих геїв публічно триматися за руки

Хороші новини для всіх: американське суспільство нарешті прийняло квірів. Боротьбу завершено! Насправді, наша сексуальність – така ж нудьга, як і наші зачіски часів середньої школи. Таке пише знаний дописувач Нью-Йорк Таймс Девід Карр у статті, що змусила мене сумно й безнадійливо хитати головою.

Карр зробив собі ім’я як медійний експерт: він знає як медіа працюють, хто куди прямує та на що має вплив. Я зустрічала його двічі у житті. Цей факт я використовую для того, аби змусити колег-журналістів заздрити мені. Карр справді яскрава, красномовна та прониклива особистість. Його статті, зазвичай, такі ж. Але у цьому тексті Карр робить те саме, що й багато відомих авторів й публічних діячів роблять із найкращих намірів:  плутає відносне соціальне визнання білих геїв із досягенням справедливості та рівності для всіх квірів. Continue reading “Квір-справедливість”

Редакция получает тысячи вопросов по почте и на формспринге от лесбиянок всех возрастов, у которых не было лесбийского секса и которые переживают, что ничего о нем не знают. Так вот, слушайте: чтобы получать удовольствие от секса, не нужно запоминать шестнадцать позиций и знать лучший угол для входа; удовольствие от секса – полуживотное и полуэмоциональное, и очень редко имеет отношение к вашему рациональному мозгу или интеллектуальным рассуждениям, или ко всему тому, что тебе могут наговорить или что можно прочесть в интернете.

Между тем правда заключается в том, что однажды ты будешь увереннее в себе и опытнее, чем сейчас; правда и то, что твое тело от рождения знает, как заниматься сексом, точно так же, как знает, как есть и как ходить. Твой первый раз не обязательно должен быть чем-то особенным, некоторые из нас даже не помнят свой первый раз. Хотя если ты захочешь, чтобы он был особенным – он может быть и таким. Но, в конце концов, каждая женщина отличается – целиком, полностью, тотально – от другой. Так что что мы можем вам сказать?

Однако в то же время – многие из нас помнят времена, когда секс ощущался как что-то неуклюжее, как импровизация, как непонятный спорт вроде бадминтона. Или как спорт, в котором мы должны, по всеобщему мнению, показывать результаты, а мы не показывали. Между тем другие вспоминают, что прыгали в койку и инстинктивно знали, что делать, с самого начала. У многих из нас был секс с мальчиками в подростковом возрасте, а женщин мы впервые трахали в возрасте хорошо за двадцать, так что снова чувствовали себя салагами. Поэтому нам понятно ваше желание узнать немного больше перед тем, как сделать решительный шаг. Continue reading “Как заниматься лесбийским сексом в первый раз (NSFW)”

Відповідь Ненсі Фрейзер

Спираючись на свої дослідження у сфері політичної теорії, у своєму останньому дописі “Як фемінізм став служницею капіталізму – і як його повернути” Ненсі Фрейзер стверджує, що фемінізм, в найкращому випадку, був увібраний в себе неолібералізмом. А в найгіршому – від самого початку був капіталістичною авантюрою неоліберального проекту. На перший погляд це здається аргументованою самокритикою, що базується на переосмисленні та відповідальності за минулі союзи та боротьбу за певні стратегічні зміни на краще у житті жінок. Але за більш детального розгляду, у вічі впадає повторювана близькозорість білого фемінізму: він забуває рахуватися та роздумувати разом із фемінізмом чорних та фемінізмом третього світу. Continue reading “Синдром втоми білого фемінізму”

Щокілька тижнів я отримую листа від колеги, приятеля чи студента, де вони питають, якому займеннику я віддаю перевагу. Зараз я існую переважно під іменем Джек, хоча деякі родичі й люди, котрі знають мене дійсно давно, досі називають мене Джудіт. Також є кілька людей, моя сестра зокрема, які звертаються до мене “Джуд”. Я міркував над тим, щоб відмовитися від “Джека” на користь “Джуда” і спробувати таким чином стисло виразити амбівалентність імені в чіткішій опозиції “Джудіт – Джуд”. Але згодом знову – незважаючи на мій характер і мої політичні погляди – щойно доходить до займенників, я трохи гублюся. Це суперечить моїм інстинктам і загалом моїм звичкам: я не прибічник компромісів, ні політичних, ні соціальних, ні в тому, що стосується культури, квірності, фемінізму чи маскулінності. Я людина твердих поглядів – то чому, чому ж я досі такий неакуратний із займенниками? Continue reading “Про займенники”