Усе більше тих, хто називає себе асексуалами, наполягають, що їхня байдужість до сексу – не патологія, а “орієнтація”, як гомосексуальність. Проте деякі експерти кажуть, що, замість заспокоювати себе цим ярликом, “амебам” варто звернутися по допомогу.
Підлітком Джулі Сондра Декер проводила багато часу в гаражі зі своїм хлопцем. Її мати, зрозуміло, ставилася до цього підозріло. “Вона звинуватила мене, що ми там постійно цілуємося, хоча насправді ми просто грали в настільний теніс, – каже Джулі – зараз їй 27, вона письменниця і продавчиня у книгарні в Ґейнсвілі, Флоріда. – Я пояснила, що насправді навіть не вважала, ніби цілуватися весело. Пам’ятаю, мати спитала: ‘Це нічого в тобі не збуджує?’ Я сказала, що для мене це нічого не означає, і до того ж насправді досить огидно. Перед коледжем вона повела мене до лікаря зі скаргою, що я не виявляю ‘нормального’ інтересу до протилежної статі. Лікарі відповіли їй, що тут нема через що хвилюватися, – каже Джулі. – Я думаю, вона досі намагається зрозуміти, чи я не прихована лесбійка”.
