Гомофобія у сфері охорони здоров’я

Те, що лесбійки стикаються із ізоляцією, виключенням та маргіналізацією у всіх сферах суспільного життя, відомо давно. Але, можливо, ви сподіваєтесь на те, що кабінет лікаря буде одним из перших у списку місць, де вони можуть почуватися безпечно й знати, що їм нададуть підтримку та вислухають.

Це особливо важливо, зважаючи на те, що серед лесбійок вищий рівень смертності через рак грудей, матки, товстої кишки чи яєчників; проблеми із хворобами серця; ожиріння; психічні розлади або зловживання речовинами. Звісно, сексуальна орієнтація не є сама по собі причиною жодної з вищезгаданих хвороб. Але взята в контексті стресу та соціоекономічного становища, вона може бути однією із соціальних детермінант здоров’я.Як стверджує дослідження Університету Західного Сіднею, в Австралії лесбійки стикаються із гомофобією щодня та в безліч способів: в тому числі під час надання їм медичних послуг та спілкування із лікарями.

“Загалом, відмінні потреби лесбійок у сфері охорони здоров’я не помічаються, їх або ігнорують або вважають неважливими,” – заявляють дослідники у медицинському журналі Contemporary Nurse.

Дослідження, очолене Брендою Хейман, професоркою у Школі Медсестер та Акушерок, виявило чотири типи гомофобії, із якими стикалися жінки-респондентки: виключення зі сфери охорони здоров’я; припущення, що вони – гетеросексуальні; недоречне розпитування та відверта відмова надавати медичні послуги.

Тоді як сама думка про те, що комусь відмовляють у лікуванні через його чи її сексуальну орієнтацію, викликає несамовите обурення, для лесбійок – це частина повсякденного досвіду.

Іншим тривожним фактором є те, що у деяких випадках отримати медичні послуги заважало навіть не особисте рішення лікаря, але законодавство.

Одна з респондеток, Фібі, так описала дослідникам їхній із партнеркою досвід, коли їм у кількох клініках було відмовлено у ЕКЗ ¹: “… у перших двох клініках нам відмовили тому, що з їхньої точки зору це було неетично, – допомагати самотній жінці, а одностатеві пари вони не визнавали за справжі пари.” – розповіла вона. Пара була змушена їхати в інший штат аби отримати доступ до медичних послуг, в яких їм було відмовлено у штаті проживання.

Дослідники вважають, що “гомофобія представляє собою велику загрозу здоров’ю лесбійок. Відповідно, мають бути вжиті відповідні заходи аби зробити сферу охорони здоров’я більш доступною для них.”

Тоді як вищезгадане дослідження фокусувалось в основному на досвіді лесбійок-матерів, Доктор Джулі Муні-Сомерз, старша викладачка курсу Якісних методів у сфері здоров’я у Школі Громдського Здоров’я при Сіднейському Університеті, вважає, що лесбійки загалом стикаються із багатьма проблемами, коли йдеться про охорону здоров’я. Вона керує щодворічним моніторингом здоров’я та добробуту лесбійок у Сіднеї для ініціативи АКОН ² та пов’язує наявний стан справ з “повсякденним расизмом”.

“З цього моніторингу ми бачимо, що бісексуалки та лесбійки у Сіднеї хоч і стикаються з тими самими проблемами, що й решта населення, але все дуже нерівномірно, – каже вона. – Серед бісексуалок та лесбійок більше курців, це стосується усіх вікових категорій, більше того: 40% жінок віком до 25 років курять. Це лякає.” Також, серед лесбійок вищий рівень алкоголізму, додає вона. Лікарі мають бути свідомими щодо наявних нерівностей, бо в такому разі вони зможуть краще опікуватися бісексуальними пацієнтками та лесбійками. Так само як певні лікарі спеціалізуються, скажімо, на ризиках для здоров’я у літніх людей, людей до 25 років або у жінок загалом.

Хоча пацієнтки не мають відчувати обов’язку повіряти лікареві інформацію про свою сексуальність, Доктор Муні-Сомерз вважає, що для лікаря, якому довіряють, знати це буде корисно й важливо. “Наш моніторинг виявив, що 50% лесбійок відкриті в питанні сексуальності зі своїми лікарями. А серед лесбійок, що відвідують постійного кваліфікованого лікаря, ця цифра сягає аж 80%,” – каже вона. “Іноді люди зауважують, що під час розмови про їхнє здоров’я, їхня сексуальність не має згадуватися, вона неважлива. Але мати змогу бути відвертою із лікарем щодо наявної мережі підтримки, яка включає партнерку, може бути важливим аспектом у тій чи інший ситуації. Більше того, це дає лікареві певний соціальний контекст.”

Не дивно, що немало жінок почуваються некомфортно, коли йдеться про розкриття власної сексуальності лікареві, навіть у тих ситуаціях, коли це може бути дуже важливим. Доктор Муні-Сомерз каже, що їй розповідали про жахливі випадки лікування лесбійок.“Загалом, показники тестування Папаніколау ³ серед лесбійок набагато нижчі. І це не тому, що вони не хочуть проходити обстеження. Просто деякі лікарі не рахуються з тим, що не потрібно мати сексуальні контакти із чоловіком, аби бути в групі ризику захворювання на рак шийки матки. Отже, лікарі кажуть пацієнткам-лесбійкам, що їм не потрібне обстеження. Також, лікарі не усвідомлюють того, що деякі лесбійки могли мати сексуальні контакти із чоловіками.”

“Іншим жінкам кажуть, що їм не потрібно проходити обстеження на захворювання, що передаються статевим шляхом, тому, що вони мають сексуальну партнерку – жінку. Але ж це неправда! Я вважаю це відмовою надавати медичні послуги.”

Проте мають місце певні позитивні зрушення. Рада з питань раку Нового Південного Уельсу змінила анкету для доступу до телефонної підтримки, зробивши її мовно нейтральною аби зменшити ризик випадкового виключення.

Доктор Муні-Сомерз вірить, що полегшити доступ до охорони здоров’я та зробити його більш інклюзивним по відношенню до лесбійок, наслідувати приклад Ради з питань раку та навчити лікарів бути більш чутливими щодо мови, яку вони викоритовують, та більш свідомими щодо нюансів здоров’я лесбійок – просто. Важливо не полишати на плечі самих лесбійок питання пошуку доступних медичних послуг та змушувати постійно прицінюватися та сумніватися під час пошуку хорошого терапевта.

“Я думаю, що одним із важливих моментів, на які вказало дослідження, було те, що здоров’я лесбійок розумілося як синонім до здоров’я жінок,” – каже Доктор Муні-Сомерз. “Здається, подібної помилки уникають, коли йдеться про геїв. У багатьох випадках справді здоров’я лесбійок – це те саме, що й здоров’я жінок. Але є певні особливості, які потребують додаткових зусиль та обмірковування і на які мають зважати при огляді лесбійок. Це не так вже і важко.”

Авторка – Меліса Деві, журналістка з питань здоров’я у Sydney Morning Herald. Зараз вона закінчує магістерську програму із Громадського здоров’я в Сіднейському Університеті.

Переклад – Дафна Рачок

Джерело