Є щось тривожне в тому, як зростає сегрегація іграшок і книжок для хлопчиків і дівчаток. Авторка “Оман гендеру” з’ясовує, чи є цьому якесь наукове пояснення
Піймана відеозйомкою в “рожевому ряді” іграшкового магазину у Сполучених Штатах, п’ятирічна Райлі озвучила питання на міліард: “Чому всі дівчата мають купувати рожеві речі, а всі хлопчики – різнокольорові?”
Відео з її пристрасною критикою гендеризованого іграшкового маркетингу, спрямованого на збільшення продажів, вже більше 4 мільйонів разів переглянуто на YouTube. Її голос не самотній. Такі кампанії, як “Дайте іграшкам бути іграшками” у Сполученому Королівстві, також висловлюють занепокоєння тим, що виробники й магазини все більше звужують інтереси дівчат до невеликої області між двох слонів, на яких тримається жіночність – турботливості та краси – у той час як ширше, “різнокольорове” поле належить хлопцям.
Ця група нещодавно поширила свою увагу й на книжки після публікації видань “Розмальовки для Розумних Хлопців” і “Розмальовки для Прекрасних Дівчат”. Учасники кампанії стверджують, що якщо метою книжок є “відкривати розум і серце… розширювати горизонти” – то подібні видання роблять прямо протилежне.
Під час останніх парламентських дебатів у Великобританії політикині Дженні Віллотт, Елізабет Трасс і Чі Онвура також висловили занепокоєння тим, що “рожевізація” іграшок для дівчат збільшує гендерну нерівність у кар’єрі в науці, технології, інженерії й математиці. Віллот, наприклад, відзначила, використовуючи базове положення початкової освіти: “Діти вчаться, граючи; так вони розвивають свої навички й інтереси”.
Але шкідливі наслідки такого типу маркетингу – хоча вони є, зрозуміло, лише одним із сукупності чинників, котрі впливають на молодь – можуть простягатися ширше і глибше. Такий маркетинг поляризує свідомість дітей, заганяючи її у стереотипи. Річ не просто в тому, що машинки, пістолети й набори конструкторів представлені як іграшки “для хлопчиків”, а те, що пов’язано з домашньою сферою й прикрашанням – “для дівчат”. Іграшки для хлопців допомагають розвивати змагальність і активність, навички керування й панування; іграшки для дівчат виховують кооперацію й турботу. Ці гендерні стереотипи, набуті в дитинстві, лежать в основі численних і добре зафіксованих упереджень щодо жінок у традиційно маскулінних областях і ролях, і заважають чоловікам брати більшу участь у відповідальностях і радостях родинного життя.
Нещадне стереотипування
Так, немає жодного дослідження, котре пов’язувало б гендеризований іграшковий і книжковий маркетинг із пізнішою дискримінацією у сфері зайнятості чи в поділі хатньої праці. Але розумніші скажуть, що наслідки будуть чималими – якщо взяти до уваги, що діти зараз оплутані найнещаднішими в 21 столітті стереотипами.
Поширений аргумент проти рухів за більш гендерно нейтральний маркетинг (на кшталт того, який нещодавно анонсувала мережа магазинів “Marks & Spencer”) – те, наприклад, що розстановка іграшок на полицях відтворює “вроджені” статеві відмінності. Навіть мавпи, кажуть нам, мають гендеризовані вподобання щодо іграшок, а в мавпячому суспільстві нема жодної сексистської реклами.
Новонароджені хлопчики й дівчатка, котрих ще не торкнулася гендерна соціалізація, здогадно, виявляють стереотипну зацікавленість відповідно більше в підвісних іграшках або в обличчях. І, кажуть нам, дівчата із вродженою гіперплазією наднирковиць (CAH), котрі піддаються дії нетипово високого рівня тестостерону ще до народження, віддають перевагу “хлопчачим іграшкам”.
Але ці висновки – набагато менш переконливі, ніж здаються. Приміром, якщо прихильність самиць макак-резусів до м’яких іграшок демонструє, що любов до ляльок є для дівчат “вродженою” – як нам тоді зрозуміти, чому улюбленою іграшкою самців зелених мавп був плюшевий пес, із яким вони гралися втричі більше, ніж із машинкою?
Нещодавні експерименти, методологічно більш точні, ніж часто цитоване дослідження про немовлят і обличчя-vs-підвісні-іграшки, не знайшли жодної статевої відмінності в тому, на що немовлята обирають дивитися – на об’єкти чи на обличчя. Всі вони однаковою мірою віддавали перевагу обличчям. А дівчата із вродженою гіперплазією наднирковиць, котрі були народжені з нетиповими або маскулінізованими геніталіями і пройшли крізь інтенсивне медичне та психіатричне втручання – і котрі мають такі фізичні характеристики, які не відповідають культурним ідеалам жіночої привабливості – такі дівчата можуть схилятися більше до “хлопчачих іграшок” через обійдені увагою наслідки цих обставин для їхнього психосексуального розвитку – а не тому, що їхні мізки “прошиті під колеса”.
Самосоціалізація
Наука на сьогодні попросту не підтримує погляд, що гендерно нейтральні іграшки чи книжки є, в кращому випадку, безглуздими скаргами на природу – або, в гіршому, політкоректими спробами лізти не в свою справу і змінювати “справжню” сутність дітей. Соціальний досвід не є чимось, що заважає розвиткові “справжнього” в дитині, тому, як вона задумана. Досвід є складовою частиною цієї конструкції, шляху розвитку – крок за кроком, пункт призначення невідомий.
Більше того, спеціалісти з психології розвитку з’ясували, що діти дуже добре усвідомлюють важливість, якою наділено соціальну категорію гендеру, і дуже мотивовані дізнаватися, що “для хлопців”, а що – “для дівчат”. Соціалізація – не просто щось, що їм нав’язують інші; діти активно самосоціалізуються. Щойно дитина усвідомлює (приблизно в 2 чи 3 роки), на якому боці великого гендерного поділу вона перебуває, активізується добре відома динаміка норм, внутрішньогрупових уподобань і зовнішньогрупових упереджень.
Коли дорослий супутник Райлі висловлює звичну заспокійливу думку: “Якщо хлопці хочуть купувати рожеве, вони можуть купувати рожеве, правда ж?” – він правий рівно настільки, наскільки теоретично правильно казати, що чоловіки, якщо хочуть, можуть вдягати на роботу сукні.
Гендеризований іграшковий і книжковий маркетинг не створює гендерні стереотипи, ролі й норми, але зміцнює їх. Це може бути вигідно для корпорацій, але має свою соціальну ціну – і наука не пропонує жодного морального заспокоєння й жодного підтвердження, що це має біологічне підґрунтя.
Чому всі дівчата мають купувати рожеве? Не припиняймо питати.
Корделія Файн – старша наукова співробітниця Мельбурнської школи психології і адьюнкт-професорка Мельбурнської бізнес-школи (Університет Мельбурна). Вона написала книгу “Омани гендеру: справжня наука за статевими відмінностями” (Delusions of Gender: The real science behind sex differences).
Переклад: Марія Семашина