“Мы не обсуждаем вариант, при котором Марш Равенства не состоится”

pride– Хоть наше мероприятие и называется КиевПрайд, но я как харьковчанка лоббировала участие активистов из регионов, – рассказывает журналисткам на медиа-ланче Анна Шарыгина, директорка Международного ЛГБТ-форума КиевПрайд 2015.

Из регионов участвовать в ежегодном форуме ЛГБТ-сообщества приедет около шестидесяти активистов, а в центральном мероприятии прайд-недели – Марше Равенства – организаторки также ожидают участие делегаций из Европарламента и бундестага и лично мэра Мюнхена. Continue reading ““Мы не обсуждаем вариант, при котором Марш Равенства не состоится””

UA IDAHOT – NOT HOT

IDAHOT2015

Так сталося, що двадцять із гаком років тому ВООЗ виключила гомосексуальність із переліку психічних захворювань. Так сталося, що нині у цей день відзначають день “боротьби з гомофобією”… Із часом це стало таким собі “івентом на експорт”, так само, як “демократія та права людини” – у ті регіони,  що східніше/південніше від кордонів першого світу. Нині це рух IDAHOT (International Day Against Homophobia and Transphobia) – різноманітні заходи, присвячені міжнародному дню боротьби з гомо/бі/трансфобіями та емпаверменту всіх некомфорних тіл/ідентичностей/сексуальностей. Та й ніби позитивні моменти цього руху (перелік освітніх програм і т. д. можна знайти на сайті) переважають весь імперіалістичний дискурс а-ля “ми навчимо вас правильно розуміти свої права та потреби”,  що частенько притаманний таким транснаціональним ініціативам.

А тепер повернімося до наших реалій. Здається, лише одна ЛГБТ-організація в Києві проводила публічні акції, присвячені цьому дню. На одній із них, що відбувалася 4 роки тому у стінах Могилянки, було і я – власне, це була моя перша ЛГБТ-акція. Але це було давно і неправда. Тепер (радше за все, через ріст ультраправого насилля й дискурсу “зараз не на часі акції”)  професійні ЛГБТ-активісти вирішили не проводити вуличних акцій. Натомість будуть заходи для спільноти та небайдужих.

Окремим пунктом викликає питання інформаційна кампанію Національного ЛГБТ-Порталу й “Точки Опори”, присвячена 17-му травня. Дуже дивна штука… По-перше, один зі слоганів, “Кохання не може чекати”, є ну майже дослівним перекладом слогану кампанії,  що проходила у Штатах кілька років тому на підтримку легалізації одностатевих шлюбів; по-друге, лого кампанії (знак рівності на кольоровому тлі) має ті самі корені, що і слоган. Причому офіційне лого IDAHOT – рожевий трикутник зі знаком оклику і відсилає до інших сюжетів і був би доречнішим: рожевим трикутником позначали у нацистських концтаборах гомосексуальних чоловіків, оскільки гомосексуальність у Третьому Рейху була кримінальним злочином, і з 1960-х ЛГ-організації використовували трикутник як символ стигматизації, якої ці спільноти зазнавали від держави і суспільства. А як боротьба з гомофобією пов’язана з легалізацією одностатевих шлюбів, я якось слабко уявляю….

Знак рівності мав у США позначати рівність шлюбних прав для всіх, а якщо по правді – то йшлося про урівняння у правах із гетеросексуалами білих, гендерно нормативних, лояльних до держави геїв і лесбійок середнього класу. Тобто про інтерсекційність дискримінацій та їхнє подолання у цій кампанії ніби ніц не чули. Таке перенесення символів на наші простори, свідоме чи ні,  підтверджує, що свій розвиток професійні та успішні активісти вбачають у виборюванні в держави неоліберальних подачок ЛГБТ-спільноті (антидискримінаційні закони + партнерства-у-майбутньому). І їм, здається, зовсім не йдеться про поліпшення умов праці, фізичну безпеку, спрощення процесу корекції статі, захист переселенців, боротьбу з сексизмом та мізогінією, асиміляцією і т. д….

Отакі пироги. Єдина надія на низові ініціативи…

Ґео

Обстоятельства, пол, я

So-are-you-a-boy-or-a-girl--1075x600

Мои обстоятельства таковы, что я родилось с вагиной, и, насколько мне известно, над моими половыми органами не проводилось никаких “корректирующих” операций. Сейчас у меня есть месячные и грудь, а когда я, относительно здоровое, сдаю кровь на клинический анализ, в ответе написано, что все показатели укладываются в референсные значения для женщин.

Мои обстоятельства таковы, что с детства меня приучали носить юбки и платья, отращивать волосы и ухаживать за ними, не слишком-то спорить с мужчинами и считать совершенно нормальным, если у меня нет успехов в “мужской” области деятельности.

Мои обстоятельства таковы, что меня презирают в той же степени, что цисгендерных женщин, для многих моя неконвенциональная внешность – достаточный повод меня не слушать, я приучено регулярно задумываться о том, являются ли мои переживания чем-то значимым, мое отучение от выученной беспомощности как раз в самом разгаре, при трудоустройстве у меня могут возникнуть проблемы просто потому, что я, по мнению работодателя, могу родить (хотя откуда ему-то знать?) и так далее и тому подобное. Когда мне приходится пешком добираться до дома ночью, мне страшно, даже если идти близко. Впрочем, меня ни разу не грабили, а когда изнасиловали, это, как, наверное, и в большинстве случаев, было не на улице. Continue reading “Обстоятельства, пол, я”

Дев’ять стратегій для поліамурності без пригнічення

polyamory-pedals Джанані Баласубраманіан

Час від часу, коли я намагаюсь пояснити, що я – поліамурна, мене питають, чи я читала “Етику блядства” (“The Ethical Slut: A Guide to Infinite Sexual Possibilities”, у рос. перекладі – “Етика блядства” – книга Досі Істон та Джанет Гарді, в якій розмірковується про не-моногамний стиль життя та дається кілька практичних порад щодо того як можна організувати довготривалі не-моногамні стосунки). Я відповідаю, що проглядала її. Натомість, я часто думала про те, що варто написати щось аналогічне, на кшталт “До біса проблематичне блядство”. Звісно, ми всі постійно лажаємо, коли йдеться про зустрічання/романтику/кохання. Це все постійне навчання. І я сподіваюсь, що при черговій лажі, завжди є простір для того, аби бути розуміючими й лагідними одне до одного: якщо, звісно, не йдеться про ситуацію насильства. Але цей текст про інше. Поліамурність не може бути радикальною практикою без аналізу владних відносин, що виникають між усіма залученими. Так само, поліамурність не вичерпується відвертістю та комунікабельністю із численними друзями, партенр(к)ами, коханками й коханцями тощо. Ми маємо бути свідомими щодо системи домінування, в якій виникають ці стосунки, та що зустрічання чи інші види стосунків (з однією людиною чи багатьма), можуть образити чи ранити інших. Наші інтимні політики, зазвичай, – найпотаємніша частина нас, і тому (пере)осмислювати їх – важка робота. Але я подумала, що можна почати розмову із того, щоб розвінчати поліамурність як практику, що “радикальніша за твою”. Отже, ось невеличкий список порад з поліамурності, які допоможуть уникнути пригнічення та страхів. Continue reading “Дев’ять стратегій для поліамурності без пригнічення”

Квір-справедливість

Це щось більше, аніж можливість для білих геїв публічно триматися за руки

Russian_Embassy_in_Helsinki,_LGBT_pavementХороші новини для всіх: американське суспільство нарешті прийняло квірів. Боротьбу завершено! Насправді, наша сексуальність – така ж нудьга, як і наші зачіски часів середньої школи. Таке пише знаний дописувач Нью-Йорк Таймс Девід Карр у статті, що змусила мене сумно й безнадійливо хитати головою.

Карр зробив собі ім’я як медійний експерт: він знає як медіа працюють, хто куди прямує та на що має вплив. Я зустрічала його двічі у житті. Цей факт я використовую для того, аби змусити колег-журналістів заздрити мені. Карр справді яскрава, красномовна та прониклива особистість. Його статті, зазвичай, такі ж. Але у цьому тексті Карр робить те саме, що й багато відомих авторів й публічних діячів роблять із найкращих намірів:  плутає відносне соціальне визнання білих геїв із досягенням справедливості та рівності для всіх квірів. Continue reading “Квір-справедливість”

Капіталізм, квір та життя з ВІЛ/СНІД

Ані радикальні квіри, ані анархісти не приділяють цій темі достатньо уваги. Про те, що я ВІЛ-позитивний я дізнався 2009 року, хоча сероконвертований 1 скоріше за все вже 2008. Діагноз СНІД мені поставили 2011 року. Я почуваюся доволі добре, адже в порівнянні з жертвами СНІДу в іншому місці в інший час, мені пощастило. Різна боротьба дає різний досвід, ВІЛ-інфікованій людині жити в умовах капіталізму доволі важко. Коли йдеться про ВІЛ і СНІД, не говорити про капіталізм неможливо. Continue reading “Капіталізм, квір та життя з ВІЛ/СНІД”

Notes:

  1. Сероконверсія – виникнення у плазмі крові специфічних антитіл у результаті зараження. Також це слово вживається на позначення тестування на ВІЛ, а слово “сероконвертований” – на позначення інфікування ВІЛ.