Традиції дошлюбного сексу

8e89019880a0d3052a82e46de37e2bbbb3a06695Напевно, багато з вас чули, що “сімейні цінності” – це така споконвічна штука, яка завжди була, є і буде. Ну і, звісно, що дошлюбні сексуальні практики – зовсім нещодавня вигадка і що в “традиційній культурі” такого не було. Проте, як свідчать збирачі етнологічного матеріалу початку ХХ століття, спільна ночівля хлопців і дівчат була невід’ємною рисою молодіжної культури вечорниць, під час яких дівчата і хлопці практикували таку собі цікаву гру в “притулу”:

“…це гра така парубоча та дівоча. Він вилазить на неї і стулюють тоді вони животи з животами і дужчеб шо робили та й те друге, бояться слави і бояться, шоб не “пробить”, цеб-то, шоб та перегородка (пліва дівственна) не знищена… більш нічого і не роблять, а тіко граються, усе він здержується, шоб не пробить таки, а тіко трошки так собі вмочить у неї і плоть як сходить з його, не впускають у неї. […] Притула різних сортів є. Одна з боку; отой ноги здави, а то є, шо одну ногу підніме трохи, шоб там якось способніш йому там було трохи. Друга притула зверху є, тіко ноги у купі здавлені. А то є одну ногу його опускає між свої ноги, тож годить йому. А то є обидві ноги пускає у середину, тіко не допускає, щоб він робив діло настоящо, а так тіко на половинку члена або й менче, тіко це сама страшніша…”

(Грушевський Марко. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу. Матеріали з полудневої Київщини. / Обробив З. Кузеля // Матеріали до українсько-руської етнології. – Т.8 – Л., 1906)

Грайтесь на здоров’я!

Підготувала Дафна Рачок

Гендерная система Советской России и судьбы россиянок

soviet_woman1Положение женщины в Советской России (1917-1991) определялось своеобразным гендерным порядком – системой социальных взаимодействий между полами, организованной по формальным и неформальным правилам. 1 Порядок этот формировался и насаждался государством, а потому может именоваться этакратическим (от франц. etat – государство). 2 Именно советское государство на протяжении семидесяти с лишним лет было институтом, осуществляющим гендерное регулирование через политики принуждения и выступающим в качестве господствующего (гегемонного) агента контроля гендерных отношений в обществе советского и, как я полагаю, постсоветского типа.

Создание “новой женщины” и “нового мужчины”, новых отношений между полами началось в первые же дни советской власти и происходило в дальнейшем в рамках политики вовлечения женщин в общественное производство и политическую жизнь, государственного регулирования семьи, формирования и изменения официальных дискурсов, интерпретирующих женственность и мужественность. Современные российские и зарубежные социологи повседневности, изучающие трансформации гендерных отношений, выделяют четыре периода в истории женщин в Cоветской России и истории перемен в гендерном укладе. Они охватывают семь советских и не менее двух постсоветских десятилетий (то есть 1917-1991 и 1991-2007 гг.) 3.

1-й этап – с конца 1917 г. до конца 1920-х гг. и свертывания нэпа – период женсоветов и большевистского экспериментирования в сфере сексуальности и семейно-брачных отношений. В рамках этого, “большевистского”, периода женский вопрос решился посредством “рассемеивания” (дефамилизации) и политической мобилизации женщин. Continue reading “Гендерная система Советской России и судьбы россиянок”

Notes:

  1. Гендерный порядок – исторически заданные образцы властных отношений между мужчинами и женщинами – складывается в определенных обществах на институциональном, идеологическом, символическом и повседневном уровнях. См.: Cornell R. Gender and Power. Society, the Person and Sexual Politics. N.Y.:Stanford University Press1987. Р. 98-99.
  2. Этакратическая система преполагает сильное огоcударствление в производственной сфере, сословно-слоевую стратификацию иерархического типа, при которой положение индивидов и групп определяется их номенклатурным или иным рангом, присвоенным государственной властью, отсутствие гражданского общества, правового государства и наличие системы подданства, партократии, милитаризацию экономики (Радаев В.В., Шкаратан О.И. Социальная стратификация. М.: Аспектпресс, 1996. С. 260).
  3. Lapidus G. Women in Soviet society. Berkeley: University of California Press, 1978. Р. 54-94; Blekher F. The Soviet Woman in Family and Society. New York; Toronto, 1986; Buckley M. Women and Ideology in the Soviet Union. Ann Arbor: The University of Michigan Press, 1989; Atwood L. The New Soviet Man and Woman.BloomingtonIndiana University Press1990; Российский гендерный порядок: социологический подход / Под ред. Е. Здравомысловой, А. Темкиной. СПб.: Изд-во Европейского университета, 2007.

Женская каторга в начале XX века

-KvvIpw4I0EГлавная масса уголовных женщин попадалась за убийство своих мужей и незаконнорожденных детей. Живет себе крестьянка в деревне, терпит побои и бесправность существования, несет тяготы жизни и вдруг в один прекрасный день, сама не зная, как это происходит, убивает топором своего мужа. Или родит девушка ребенка и боясь вернуться с ним в дом, боясь общественного презрения, разделывается с ребенком.

Уголовные профессионалы, воры и убийцы, обыкновенно кичились своей профессией, держали себя обособленно, рассказывали всякие небылицы о своих похождениях и были заправилами среди массы уголовных. Но такие профессионалы насчитывались единицами. Главную же массу составляли простые крестьянские женщины, тянувшие в течение долгих годов лямку и осужденные на каторгу за то, что им невтерпеж стало продолжать такую жизнь. Но еще задолго до Мальцевской некоторые из этих женщин меняли свой облик. Дело в том, что каждой из них приходилось пройти очень большой искус в виде этапа, который коренным образом менял у многих из них психику.

По отношению к политическим женщинам создалась определенная традиция как со стороны уголовных, так и конвоя, и никаких попыток или поползновений по отношению к нам не практиковалось. Continue reading “Женская каторга в начале XX века”

Мама, сексуальный объект, работница: трансформации образа бортпроводника

airplane-vintageНе смотря на то, что первыми бортпроводниками были мужчины и многие первые авиалинии запрещали нанимать женщин, эта работа скоро стала почти исключительно женской профессией. Маркетологи с удовольствием использовали присутствие женщин на борту для рекламы. Судя по проведенным на эту тему исследованиям, особенно книгам Фила Тиемера и Кэтлин Бэрри, в этой истории было минимум три этапа. Continue reading “Мама, сексуальный объект, работница: трансформации образа бортпроводника”

Мэри Джонс: самая опасная женщина США

38246_originalСтарушка на фотографии – Мэри Харрис Джонс (1837-1930). Больше известна как матушка Джонс. Она только на вид божий одуванчик. На самом деле, сам президент Теодор Рузвельт имел полное право назвать ее “самой опасной женщиной Америки”.
Действительно: неимоверное число забастовок, революция в Мексике, несколько тюремных сроков, обвинения в заговоре, подготовке убийства и убийстве (последнее обвинение ей едва не предъявили, когда ей было за 80).
Соратники и друзья называли Мэри матушкой Джонс и, как и президент, имели на то полное право.
Ниже – компиляция из нескольких статей и ее автобиографии.
В высшей степени поучительная история. Continue reading “Мэри Джонс: самая опасная женщина США”

Який стосунок мають відьми до жіночого здоров’я

Жінок звинувачували у відьомстві переважно за заняття медициною. Ми ще не зайшли так далеко.

Нещодавно ми з кількома жінками зібралися пообідати й поговорити про їжу та здоров’я. Я прийшла до висновку, що для мого здоров’я це буде краще, ніж розмови з лікарем. Він не зміг відповісти, чи проводилися дослідження за участі жінок і як результати цих досліджень могли відрізнятися від висновків тих, котрі він цитував, – тих, котрі займалися тільки чоловіками. Тепер я користуюсь послугами іншого лікаря, й ми добре розуміємо одне одного.

Continue reading “Який стосунок мають відьми до жіночого здоров’я”

Петроград, 1921 год: полицейский рейд на «гей-клуб»

belinskogo6_new

Уникальный снимок фигурантов дела о «гей-притоне» в Петрограде в 1921 году, которое показывает, насколько распространенным и в то же время замалчиваемым было в раннесоветской России гомосексуальное поведение.

Впервые фото опубликовано в сборнике «20 лет отмены ст. 121 УК РСФСР», изданного в качестве путеводителя по выставке в рамках пятого КвирФеста, который прошел в Петербурге с 19 по 28 сентября. Историк Ира Ролдугина, обнаружившая фотографию в одном из архивов, рассказывает подробности этого дела. Continue reading “Петроград, 1921 год: полицейский рейд на «гей-клуб»”

Синдром втоми білого фемінізму

fist-200x263Відповідь Ненсі Фрейзер

Спираючись на свої дослідження у сфері політичної теорії, у своєму останньому дописі “Як фемінізм став служницею капіталізму – і як його повернути” Ненсі Фрейзер стверджує, що фемінізм, в найкращому випадку, був увібраний в себе неолібералізмом. А в найгіршому – від самого початку був капіталістичною авантюрою неоліберального проекту. На перший погляд це здається аргументованою самокритикою, що базується на переосмисленні та відповідальності за минулі союзи та боротьбу за певні стратегічні зміни на краще у житті жінок. Але за більш детального розгляду, у вічі впадає повторювана близькозорість білого фемінізму: він забуває рахуватися та роздумувати разом із фемінізмом чорних та фемінізмом третього світу. Continue reading “Синдром втоми білого фемінізму”

Вікторіанська тюрма для повій у Кембриджському університеті

Kings-Sepia

Намагання зменшити рівень захворюваності на венеричні хвороби серед військових призвели у 1864-1886 роках до того, що законодавство у галузі охорони здоров’я використовувалось для примусового утримання, обстеження та лікування жінок, про яких було відомо, що вони начебто працювали повіями. Та Кембриджський університет продовжував стару традицію ув’язнення жінок навіть тоді, коли ці законодавчі норми було скасовано. Так тривало доти, доки молода дівчина на ім’я Дейзі Хопкінс не оскаржила цю практику в судовому порядку. Цей випадок став вибуховим.

Загалом, вікторіанські реформи в галузі охорони здоров’я отримували дуже схвальні відгуки: запровадження пристойної каналізації, чистої води, правил гігієни харчування тощо. Але час від часу виникає думка, що захист “громадського здоров’я” (public health) зайшов аж надто далеко: аж до ігнорування індивідуальних свобод. Постанови другої половини ХІХ століття щодо вакцинації стали причиною петицій, численних гнівних статей у пресі та навіть невеликого бунту.

Continue reading “Вікторіанська тюрма для повій у Кембриджському університеті”

Анархо-феміністичні маніфести з Чикаго та Кембриджу (1971)

tumblr_m0kcurCdir1roos5xo1_500

Обидва тексти було написано 1971 року. Перший маніфест належить чиказькій анахо-феміністичній групі, другий (заява) – масачусетському анархо-феміністичному колективу “Чорна роза”. Вперше тексти з’явились у першому номері журналу Siren – A Journal of Anarcho-Feminism, що видавався у Чикаго. Також обидва тексти були опубліковані як памфлет сіетлською секцією Соціальної Революційної Анархістської Федерації.

Хоча авторки маніфестів ідентифікують себе як анархо-феміністки, в обох текстах присутній “присмак часу” – нотки радикального й сепаратистського фемінізму, який на кінець 1960-х та початок 1970-х років був дуже поширеним. Ми можемо не в усьому погоджуватися із авторками маніфестів  – але вважаємо за необхідне перекласти та опублікувати тексти як документи епохи.

Хто ми такі: маніфест анархо-феміністок

Ми вважаємо анархо-фемінізм необхідною й найбільш радикальною позицією, що наявна на сьогоднішній день у світовій історії, набагато більш радикальною за будь-яку форму марксизму.

Ми віримо, що Революційний Рух Жінок має не імітувати, а знищувати будь-які сліди підпорядкованих чоловікам владних структур. В тому числі – державу із здавна притаманними їй апаратами пригнічення: тюрмами, арміями та збройним розбоєм у вигляді оподаткування, вбивствами, гротескним та репресивним законодавством, а також внутрішніми й зовнішніми військовими інтервенціями, що втручаються в приватне життя людей та перешкоджають їхнім вільно започаткованим спільним ініціативам.

Очевидно, що світ не зможе витерпіти ще багато десятиліть панування озброєних чоловічих банд, що називають себе урядами. Ця ситуація не лиша божевільна й сміховинна, але суїцидальна. Попри різноманітні форми самовиправдання, саме озброєна держава загрожує нашим життям. Держава, за своєю суттю, не здатна змінитися. Справжнього соціалізму, миру та багато чого іншого можуть досягти лише самі люди, але не їхні делегати, готові й уповноважені відкривати вогонь по всіх, хто не підкоряється наказам держави. Що ж до того, як саме ми протистоятимемо патологічній структурі держави, то найкраще виразити це так: перерости, а не повалити. Цей процес потягне за собою, окрім усього іншого, величезний поштовх до поширення освіти та комунікації між усіма людьми. Жіноча кмітливість нарешті має змогу впливати на такі винайдені чоловіками інститути пригноблення як церква чи юридична родина. Наразі прийшов час дати оцінку останній твердині чоловічого домінування – державі.

Хоча ми визнаємо важливість відмінностей конкуруючих систем, наш аналіз заподіяної державою шкоди стосується як її капіталістичної, так і комуністичної версії

  Continue reading “Анархо-феміністичні маніфести з Чикаго та Кембриджу (1971)”