Мені ніколи не доводилось “виходити з шафи” як товстуну.
Коли ти підліток із зайвою вагою – це всі помічають. Не лише однокласники, замалі для того, щоби навчитись тактовності, але й батьки друзів, і викладачі. Я знав, що я – товстун, бо люди казали мені, що я товстун, або прямо (недобрим словом чи ляпасом по животу), або у більш витончений спосіб (як-от коли викладач “обшукує” твій пакет із обідом, коментуючи його вміст). Я соромився свого тіла задовго до того, як склав уявлення про власну сексуальність. І навіть зараз, через багато років після того, як я вийшов з шафи як гей, мені страшно ідентифікувати себе як товстуна.