Ми публікуємо текст про Mujeres Libres, або «Вільних жінок» — жіночу організацію, що постала в Іспанії в 1930-х роках. Беручи участь у тогочасному масовому робітничому русі, «Вільні жінки» ставили за мету визволення жінок від «потрійного рабства – рабства як жінки, як робітниці і як особи, позбавленої освіти». Поза своїм історичним значенням, цей текст є цінним джерелом натхнення для сьогоднішніх пошуків спільного знаменника для низового робітничого руху і руху жіночого, які би були в змозі створити нове суспільство через дебати і боротьбу в різних місцях: вдома, на робочому місці, в кав’ярні, на вулиці.
Позиція робітників і селян в Іспанії 20-х і 30-х років минулого століття, попри економічний бум під час Першої світової війни, в якій Іспанія не брала участі, була трагічною. Ще гіршим було становище жінок. Середній денний заробіток чоловіка, що працював на землі, становив 3 песети, а жінці роботодавець платив половину цієї суми за роботу від світанку до ночі. Умови життя жінок у католицькій Іспанії були гнітючими, і пригноблення характеризувалося найвищими ступенями. В переважній більшості своїй іспанки не мали жодної власності, жодної незалежності, їх могли «видати» в рамках погоджених родичами шлюбів у 13-річному віці*, а дівчата не могли виходити з дому без супроводу опікунів з числа родичів. Вони не мали ніяких прав і свобод в сферах економіки, політики, релігії або традицій.
У 1931 р. уряд надав жінкам виборчі права, коротку відпустку по догляду за дитиною, а також в обмеженому обсязі дозволив розлучення. З’явився обмежений рух на захист прав жінок, але він був реформістським і спирався на представниць середнього класу.